Гиренко Тетяна Леонідівна: Виховна робота

Створили пано
Учасники гуртка "Джура" підготували та провели захід
"Наша країна - Україна" для учнів 1 класу. Результатом спільної роботи стало сворене гуртківцями та учнями
1 класу пано "УКРАЇНА"

*****************************************************************************

УКРАЇНА – ЧАСТИНА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

3 КЛАС

Тетяна Гиренко

вчитель початкових класів

Червоноярський НВК І-ІІІ ступенів

Відділ освіти Кіровоградської РДА

Мета: Дати учням інформацію про Євросоюз. Формувати загальноєвропейський світогляд дітей. Розвивати прагнення бути свідомими громадянами України, її патріотами. Виховувати учнів у дусі спільних європейських цінностей.

Обладнання: політична карта Європи, прапори Євросоюзу та України , зображення краєвидів України, засоби ІКТ.

Хід уроку:

І. Актуалізація опорних знань

1.Слово вчителя

- Любі друзі! Сьогодні ми з вами поговоримо про наш рідний край, про нашу країну як частину Європейського союзу. Але спершу згадаємо, як називається країна, у якій ми з вами живемо. Допоможе вам «Лабіринт»

Слайд 1

у А

Ї А

К Р Відповідь : УКРАЇНА.

Привітний і світлий наш сонячний дім.

Як радісно й весело жити у нім.

Тут мамина пісня і усмішка тата,

В любові й добрі тут зростають малята.

Дзвінка наша пісня до сонечка лине:

«Мій сонячний дім – це моя …» (Україна )

Слайд 2

ІІ. Оголошення теми уроку

Вчитель:

-Отже, сьогодні ми поговоримо про наш рідний край. Тема нашого уроку «Україна – частина Європейського союзу».

ІІІ. Передача необхідної інформації.

1. Розгляд слайдів з краєвидами України

- Погляньте на дошку. Розгляньте краєвиди нашого рідного краю. Це все наша чудова, чарівна , неповторна країна. (Слайди 3-7)

2. Робота з політичною картою Європи

Слайд2

-А тепер звернемось до карти світу і знайдемо там свою Україну – вільну і незалежну державу, у якій ми з вами живемо.

-Хто знає, у якій частині світу нам треба шукати Україну?(В Європі).

У центрі Європи знаходиться наша держава - Україна

- А що таке Європа? (Відповіді дітей)

3. Виступ І групи «Журналісти»:

Слайд 2

Європа – це частина світу і розташована вона на Заході Європейського материка, має багаторічну історію, досвід, політичні, духовні традиції європейських народів. -Україна бажає стати повноправною жителькою давньоєвропейського дому. Адже про Україну знають у всьому світі. Українські козаки воювали в

арміях різних країн Європи, захищали їх народ від загарбників

Європа знала наших козаків,

Єство борців за волю аж співало…

Єднання-слово гімном чарівним,

Євангелієм ємкісним звучало.

-Українська держава має безліч пропозицій і цікавих ідей, бажає вступити в Європейський Союз.

–Що таке Європейський Союз?

4. Виступ ІІ групи учнів «Історики»

Слайд 8

- Європейський Союз – це об`єднання 27 демократичних європейських країн, які підписали Маастрихтський договір 7 лютого 1992 року в Нідерландах.

11 листопада 1993 року - це дата виникнення Європейського Союзу. До складу Євросоюзу входять такі країни:

- 25.03.1957 р. Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург.

- 1.01.1973 р. Данія, Ірландія, Великобританія.

- 1.01.1981 р. Греція.

- 1.01.1986 р. Іспанія, Португалія.

- 1.01.1995 р. Австрія, Фінляндія, Швеція.

- 2004 р. Чехія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія, Словаччина

- 1.01.2007 р. Болгарія, Румунія.

Музична фізкультхвилинка

5. Виступ ІІІ групи учнів «Кореспонденти»

Датою народження Європейського Союзу вважають 9 травня 1950 року. Місцем народження є Франція, а засновником ЄС є міністр закордонних справ Франції Робер Шуман. Слайд 9

Основною причиною народження Європейського Союзу є об`єднання зусиль

для того, щоб ніколи не повторилися масові вбивства та руйнації, що відбулися під час Другої світової війни.

6. Виступ ІV групи учнів «Мовники»

- Офіційною мовою ЄС є 21 мова країн-членів співтовариства. Щоб ми були зрозумілими Європі, а Європа нам, треба знати багато іноземних мов. У 2012 році в школах України з першого класу запроваджено вивчення

іноземних мов, бо українці розуміють, що вирішити політичні, економічні,

культурні задачі без знання іноземних мов неможливо.

7. Доповнення вчителя

- У 12 країнах ЄС використовується єдина валюта – євро. Слайд 10 Банкноти та монети євро знаходяться в обігу з 1 січня 2007року.

-У 1985 році Рада Європи схвалила європейський гімн.

Діти:

1.Європейський Союз для нас - майбуття,

Де забудемо про злиденне життя,

Де не буде міграцій, збережеться сім`я.

Разом ми не відчуєм жаху у слові «війна».

2. Україна – велика і сильна держава,

Що несе з давнини перемоги і славу.

Незалежна, розвинена наша країна,

Дорога і найкраща мені Батьківщина.

3. Громадянином європейським хочу стати я,

Щоб неньки моєї було ліпшим життя,

Щоб країна була конкурентноспроможна,

А кожна родина - щаслива й заможна.

IV. Підсумок уроку

1. Вікторина «Чи знаєш ти Європу»

1. Найбільший півострів Чорного моря Карпатський. (Ні)

2. Столиця України – Рига. (Ні)

3. На прапорі ЄС 12 зірок. (Так)

4. Найближча західна сусідка України Польща. (Так)

5. Німці живуть у Німеччині, римляни – в Римі, а українці - в Англії. (Ні)

6. Всі європейські народи єднають проблеми добробуту нації, миру, дружби, розвитку культури, духовності кожного народу, мови. (Так)

7. Місто Лондон стоїть на річці Дніпро. (Ні)

8. Найбільша за площею європейська держава - Україна. (Так)

9. Дата народження ЄС – 9 травня 1950 року. (Так)

2. Вчитель:

- Завершуючи наш урок, хочеться сказати: на маленькій території Європи існує 44 держави. Їх економіка й культура тісно переплітаються. Україна знаходиться в епіцентрі цих подій, тому дуже прагне стати державою Європейського союзу. Тому кожен із нас може з гордістю сказати : «Я – українець, я – європеєць!»

Відділ освіти Кіровоградської РДА

Червоноярський НВК І-ІІІ ступенів

Родинне свято

«ВИШИВАНКИ МОЄЇ РОДИНИ – ТРАДИЦІЇ НАШОГО РОДУ»

Підготувала класний керівник

Гиренко Т.Л.

Вчитель:

Красиво і світло у нашій світлиці.

І квіти на вікнах стоять вогняні.

Сьогодні у класі родинне свято,

І хочеться всіх привітати мені.

Родина – найдорожче для кожної людини. "З родини йде життя людини", - говорить народна мудрість. Тут людина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові й добра, у сім’ї вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду. З давніх-давен існувала така традиція: кожен повинен знати свій рід до сьомого коліна поіменно. З кожним членом роду були пов’язані цікаві історії, чим більше людина знала про свій рід, тим довше жила пам’ять про померлих родичів, тим більше берегли й підтримували живих.

А учні підготували для нас свої родинні дерева, надамо їм слова.

Учень 1

Родина, рід... Які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті.

Бо всі ми з вами гілочки на дереві,

Що вже стоять віки.

Учениця 2

Це дерево – наш славний родовід

Це батько, мати, прадід твій і дід.

Учениця 3

Який великий світ увесь -

Ти поглядом окинь...

Один мій дід із Яру ,

А другий із Мульчиців.

Учень 4

Той, що кремезний – дід Павло

А той стрункий – Іван.

А де почавсь твій рід? Звідкіль?

З яких часів сторіч?

Учень 5

Як могутня ріка бере силу

з маленьких джерел,

так і наша культура

збагачується маленькими родинними.

Учень 6

Для того, щоб річка завжди була повноводною,

а велика родина українська щасливою,

нам треба любити й шанувати свій народ.

Учень 7

Я землі цієї паросток зелений,

З цієї висі крапля дощова.

Заплелось у мене, приросло до мене

Жито і дерева, квіти і трава.

Учениця 8

Я чую твій голос,

Пшеничний твій колос

У душу мені засіває зерно.

Моя Україно, білявко хатинка,

Пізнати тебе мені щастя дано.

Пісня "Родино, родино!”

Вчитель

Є скарби, заховані в землю, є такі, що розташовані на поверхні й передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До таких скарбів належить пам’ять роду, його звичаї, традиції. Мамина пісня, батьківська хата, бабусина казк, дідусева порада – все це наша родослівна пам’ять, наші символи, наша історія, може, погана й сумна, але в основі своїй величина й всествердження. Та найбільшим скарбом з давніх-давен у кожній родині були вишиванки. І сьогоднішнє свято ми присвячуємо їй – величності вишиванці!

– Вас вітаєм, люди добрі!

Хай слова летять за обрій,

Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки

На святому рушникові стежкою

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!

Ведуча:

Доброго дня всім, хто тут зібрався нині!

Доброго дня всім, хто в гості завітав!

Ведуча:

Доброго дня, великій цій родині!

Шановні гості, ми вітаємо вас!

Учитель:

Людина i праця, людина i пiсня, людина i витвiр мистецтва - це все вiчне, безсмертне, щось своєрiдне i глибоко вражаюче. Наш український народ працьовитий, щедрий на таланти, здiбний, обдарований. Якщо працювати - то до сьомого поту, якщо спiвати - то дзвiнко, розложисто, якщо творити щось - то неповторно, захоплююче. Щиро запрошуємо Вас полинути в прекрасний світ народної вишивки, щоб дізнатися більше про наші традиції, обряди, культуру та історію.

Ведуча:

Народне мистецтво, яке передавалося із покоління в покоління століттями, завжди було і є ґрунтом для спілкування людей, джерелом пізнання історії, культури далекого минулого.

Ведуча:

Традиційні пісня і танок, легенда і казка, малюнок і художнє ремесло стали основою сучасного народного мистецтва, пов’язаного з виготовленням речей, як практично необхідних, зручних у користуванні, так і ошатних за формою та оздобленням.

Ведуча:

З далекого минулого прийшло до нас рукоділля - в’язання, вишивання, різьблення, ткацтво. Виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі.

Ведуча:

Українська народна вишивка — унікальне явище духовно-матеріальної культури кожної сім’ї, родини і всього народу в цілому. У продовж тисячоліть у народній вишивці знаходили і, на щастя, знаходять відображення думки і настрої людини, що її творила, краса природи, полохливий світ думок майстринь, їхні сподівання на кращу долю, людські вірування, оберегова символіка речей, позначених візерунком нитки й голки.

Учень1

Якби я вміла вишивати,

Розшила б я дніпрові зорі,

Щоб їх тобі подарувати —

Якби я вміла вишивати!

Учень2

Якби я вміла малювати,

Намалювала б ніжні маки,

Щоб їх тобі подарувати —

Якби я вміла малювати!

Учень3

Благословенні ми життям,

Козацький маєм хист і вдачі.

Під кольоровим вишиттям —

Серця нескорені, гарячі.

Учень4

Ми, українці, нація прадавня,

На цій Землі — багато тисяч літ.

Культурою й традиціями славна,

І багатющий в нас духовний світ.

Учень5

В нас звичаї свої, неписані закони,

По них пізнає українця вся земля.

Своє світосприймання й заборони

Як і свої ліси, річки й поля...

Учень6

Свої казки, легенди і повір’я,

Дотепні жарти і слова ясні,

Своя хатина біла і подвір’я,

І неповторні, трепетні пісні.

Учень7

Усе, що є в нас, в праці здобували,

Пройшли дорогу в світі нелегку.

Та завжди хлібом друзів зустрічали

На вишитому шовком рушнику..

Учень8

Народ цінує землю цю єдину,

В якій коріння наше з правіків.

Вітчизну любить і свою родину,

Бо тут народжений й життя прожив.

Звучить пісня «Це моя земля»

Ведуча:

Зійшлася доля на білім полотні,

Що інкрустоване і болем і нитками,

З любов’ю і народними піснями…

Признайтеся, майстрині, ви мені,

Як-бо змогли усе це осягнуть

В маленькім серці наче та пташина?

Ведуча:

У них відбилися прикмети часу,

І глибочінь, і височінь, і просторінь.

Ось краплі крові, мов дзвінкі корали,

А ось крило пекучої сльози.

Ведуча:

Невже ми носим лиш для ретро-моди

Крисані, жупани і кожушки?

У них жива історія народу,

Його талан, прекрасний і важкий.

І їх ні час, ні простір не порушать,

Нехай на порох зітруться роки,

Бо в них живуть людські безсмертні душі

І добрі чари з легкої руки.

Вчитель.

Мабуть, ніколи ми не зможемо довідатись, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо тканина і нитки недовговічні і наука не може точно визначити час виникнення цього прекрасного мистецтва. Адже зразки народної вишивки в музеях Європи відносять до п’ятого століття нашої ери, а пам’ятки української вишивки, на жаль, збереглися лише за кілька останніх століть.

Ведуча. Про вишивку згадується у Біблії і «Ілліаді» Гомера. Нею, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Дар вишивання греки пов’язували з ім’ям мудрої богині Афіни.

Ведуча. Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам’ятних часів.

Ведуча. У часи Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося. Сестра Володимира Мономаха Анна організувала в Києві в Андріївському монастирі школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом.

Ведуча. Вісім віків живуть легенди про незвичної краси посаг, яким здивувала Францію донька Ярослава Мудрого. Не перед парчевими шатами завмирали вибагливі французи, а перед вишиванками нареченої.

Ведуча. Арабський мандрівник і письменник Павло Алеппський, який у 1654 році проїздив у Москву через Україну, описуючи побут українців, зазначив, що у дочок уманських міщан та київських вельмож головні убори гаптовані золотою ниткою. Сорочки дворянок шились із шовкових тканин, вишивались золотою чи срібною ниткою. Бідні одягалися в сорочки з грубого полотна, але за оздобленням їх одяг не поступався одягу багатих.

Ведуча. За козацьких часів в Україні жіночі сорочки мали такий самий вигляд, як і сучасні. Так у Німеччині на виставці народного мистецтва у 1945 році серед виставлених експонатів були дві жіночі сорочки, котрим було понад 150 років. Обидві сорочки були вишиті чорними і червоними нитками. На одній був рослинний орнамент, котрий нагадував квітку соняшника, а на іншій – стилізовані квіти, вишиті „ зірочками ”.

Ведуча.

Сорочку-вишиванку

До самого світанку

Вишивала дівчина в сиву давнину.

Схрещувались ниточки,

Розквітали квіточки:

Ружі та барвінок, вздовж по полотну.

Вишивала з піснею

Стало все барвистеє.

Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг.

Вишивала ружу

Та вкладала душу,

Щоб на довгі роки вийшов оберіг.

Барви кольорові:

Зелень – то діброви,

Молодість, надія, злагода і мир;

Жовтий – то колосся,

Й плодовита осінь,

І ласкаве сонце, що встає з-за гір.

Вчитель. Час ішов. На різних українських територіях вишивки зазнавали чималих змін у мотивах і барвах, однак при цьому не втратили оригінального власне українського стилю, тому їх не важко розпізнати серед вишивок інших народів – слов’янських і неслов’янських.

Ведуча. Орнаментальні мотиви українських вишивок сягають своїм корінням у місцеву флору та фауну. У давнину основні орнаментальні мотиви відображали елементи символіки різних стародавніх культів. За мотивами орнаменти вишиванок розділяють на чотири групи: геометричні, рослинні, із зображенням тварин та людей.

Ведуча. А що ж вони означають?

Ведуча. Про це ми попросимо розказати майстринь нашої класної родини – Бурлакову Ольгу Іванівну та Городецьку Валентину Миколаївну, які подарували такі чудові рушники-вишиванки в наш клас.

Геометричні орнаменти притаманні всій слов’янській міфології. Вони дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, лінії, хрести.

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовують такі мотиви, як “виноград”, “хміль”, “дубове листя”, “барвінок” тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу.

Дуб і калина – мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, а краси невмирущої. Про калину ми вже згадували як про дерево роду. Отже, хлопці й молоді чоловіки мали на собі чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.

- Калину – символ дівочої краси і невмирущого роду.

- Дуб – символ чоловічої енергії та сили.

- Мак – захист від усього зла.

- Виноград – символ створення сімї.

- Ластівка – символ доброї звістки.

- Лебідь – символ вірності.

- Соловей і зозуля – символізує продовження роду.

А зараз трошки відпочинемо і порухаємося.

Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива. Мотив винограду часто вишивали на жіночих та чоловічих сорочках.

Із давніх-давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам’ять роду. Дівчата, в сім’ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжувати свій рід.

Таємницю життя приховує в собі й квітка лілії. В легендах квітка лілії – то символ дівочих чарів, чистоти.

Вчитель. Дякуємо вам, наші майстрині! Це дуже цікаво.

На полотно лягли малюнки:

І рожі, й квіти і листки.

У хрестик шиті візерунки

Із кольорів сімох нитки.

Як дивишся на вишиванку –

В ній бачиш гори, поле, ліс,

І промінь сонця рано-вранці,

І гай розплетених доріг.

Високих полонин простори

І золоті хлібні лани,

І голубе хвилясте море,

А в ньому ген пливуть човни…

А ось рушники особливо багаті на символіку птахів, залежно від того, з якої нагоди вишитий цей рушник.

Соловей і зозуля полюбляють дівочі рушники, вони сумують, якщо їх вишили непарно, але... все ще попереду. Бо «соловей щебече, собі пару кличе».

Пави – птахи дуже поважні, бо завжди розсідаються на весільних рушниках і здебільшого мають над собою Боже благословення – вінець чи вінок. Пава – це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію розвитку, тому вона – птах сімейного щастя.

Шлюбну пару символізують соколи, голуби, півні та лебеді. Характерною ознакою весільного рушника є розташування птахів один до одного голівками. Вони або тримають у дзьобику ягідку калини, або сидять в основі дерева – символі нової сім’ї.

Із великою любов’ю наш народ ставиться до ластівки – вірної супутниці людської оселі. Ця пташечка завжди несе добру звістку. Саме вона турбується, щоб людина не пропустила благословенної пори для створення сім’ї та зміцнення господарства.

Птахи – то символи людських душ. На родинних рушниках, де вишите розлоге Дерево життя з присутнім філософським розумінням минулого, сучасного і майбутнього, птахів вишивали фантастичними. Розташовували їх при корені, середині стовбура і на вітках з обох боків дерева. Це свідчило про міцність та незнищенність роду.

Вчитель.

Веселкою сплелися кольори

На вишиванці, наче доля.

На ній — тобою прожиті роки,

Усі достоту, з радощами й болем.

Усе на ній: вечірняя зоря,

І росами умите раннє сонце,

На ній і сльози, й посмішка твоя,

Хатинка рідна і твоє віконце.

Вчитель. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусідів, традиції і звичаї…це все родовідна пам'ять, наші символи, історія.

Вчитель. Нас, українців, по вишивках і чарівних рушниках-оберегах упізнають в усьому світі. Українська жінка і сорочку синові вишиє на щастя, і рушника на долю. Тому рушник і став синам та донькам оберегом, бо це — сама материнська любов і щира молитва, що оберігають її дітей від біди в далеких дорогах.

Ведучий:

Українська рідна хата,

Рушників у ній багато.

На столі там хліб лежить,

І цим родина дорожить.

Ведуча: Хліб і рушник — одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові — то висока ознака гостинності українського народу. Кожному, хто приходить із чистими помислами, підносили цю давню слов'янську святиню.

Ведуча: Слово «рушники» в Україні супроводить постійний епітет «чисті». Це означає не лише те, що вони мали зберігатися в чистоті. Чисті рушники—це символи високих естетичних та етичних ідеалів.

Ведучий: Видовжені прямокутники рушників формою нагадують поля, дороги. Засіяні зерном орнаментів, вони певною мірою є символом долі, життєвої стежки.

Ведуча. Вишитий рушник. Він стає першою сходинкою до щастя молодих, ним зустрічають гостей і прикрашають оселі, проводжають у далеку дорогу. З давніх-давен це незмінний елемент побуту українського народу, він оспіваний у піснях, думах, баладах.

Ведуча: Дуже часто рушник порівнюють із піснею, вишитою нитками на полотні.

Пісня про рушник

Ведуча.

Тримаю вишиті старенькі рушники.

Давно забуті, горнуться до мене…

Заполонили світ нейлони та шовки…

Кому потрібні вишиті ромени?

Гортаю білу грядку полотна,

Засіяну барвінком і любистком.

Сміється вишита прабабою весна,

Ховається за квітами і листом.

Голублю диво-дивне із пісень,

Що хрестиком і стелиться і в’ється.

Сіріє за вікном звичайний день,

А в рушниках волошками сміється.

Перегортаю білі рушники,

Що хліб вкривали і дитя в колисці,

Що старостів чекали на святки,

Розшиті маками, заквітчані, барвисті.

Благословенна будь на всі віки,

Найперша жінка, що нашила квіти.

Душа мого народу – рушники,

Барвінками і мальвами зігріта.

Вчитель: Для кожної родини тою жінкою-берегинею роду, звичайно ж є бабуся. Бабусі-трудівниці, які все встигають. Вони і наварять, і насмажать, вони й онуків приголублять, і розуму навчать. Благословенна та сім’я, де є бабуся, яка першою навчить онучечок, як тримати голку, як класти на білосніжне полотно перші хрестики-візерунки. А їхні оселі – це справжні музеї мистецтва української вишиванки. До них можна водити екскурсії, якби вони виклали напоказ всю майстерність свого життя. Бабусі нашої класної родини люб’язно надали нам на виставку частинку своєї праці, своєї майстерності. Подивіться як розцвіла наша класна кімната. І кожний рушничок, кожна картинка, кожен виріб – це шедеври, якими не перестаєш милуватися, захоплюєшся і поринаєш у чарівну казку.

Пісня: «Бабусина вишиванки»

Ведуча: Розмаїта кольорова гама українських народних вишивок, але переважають у них два кольори — червоний та чорний. Синонімом першого є любов, а другого—журба; радість і смуток, веселість та печаль. Ці почуття в житті органічно пов'язані.

Ведуча: «Переплелись, як мамине шиття, мої сумні і радісні дороги»— співається в відомій нам усім пісні.

Ведуча.

Червоно - чорні всі узори,

мережив ряд на полотні.

Традицій пласт, легенди роду,

духовний символ, оберіг,

калини кущ, дівочу вроду,

на полотні все хтось зберіг.

Прості орнаменти, народні,

тягучі як пісні степів.

Все актуально і сьогодні,

хоча й прийшли з далеких днів.

Ведуча. Оздоблення одягу, зокрема вишивання сорочок, - це багатюща культура що в кожній місцевості мала самобутні форми. Навіть в одному селі важко знайти дві однакові сорочки: кожна жінка застосовувала власну фантазію

Ведуча. Наші пращури вважали, що сорочка має чарівну силу, захищає від ворогів, тобто сорочка була оберегом. А тому з нею пов’язані повір’я, про неї народ складав приповідки.

У народі існувало таке повір’я, що починати шити сорочку можна лише у чоловічий день, краще у четвер, бо, як почнеш у середу, вона негарна буде. Не можна вузол на вишиванці лишати, тоді сорочка довго носитиметься.

Вчитель: А ще у народі кажуть:

1. - У наших хазяйок та по сто сорочок, а у мене одна та й та біла щодня.

2. - Рукава як писанка, а личко як маків цвіт.

3. - До Великодня сорочка хоч лихенька, аби біленька.

4. - Як неділя, то й сорочка біла.

5. - Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

6. - Перша Пречиста любить паляницю м’якеньку, а друга – сорочку біленьку.

Ведучий: В Україні існують численні повір'я, звичаї та обряди, пов’язані з шиттям сорочок та їх носінням. Дівчата вишивали це вбрання для наречених.

Вчитель.

В небі сонця золотий клубочок

Розсипає нитки промінні,

Їх збирають рученьки дівочі

І гаптують цвіт на полотні.

Звучить пісня «Вишиванка» (З вечора тривожного…) Княжева П.

Вчитель.

Мати вишивала рушники

(Скільки вже проспівано? Не знаю),

Тільки я щедрішої руки

Від тієї першої не маю.

Тільки я вслухаюся в пісні,

Квітами мережані на долю,

Й сокровенно так ступаю по землі

Під цю музику, мою до болю.

Знаю, як скурличуть на біду

Два крила у парі з рушниками,

Я прийду, її я розведу

Донька

Вишийте, мамо, сорочку,

В рідній моїй стороні.

Гори там виший рядочком,

Вишні рясні при вікні.

Хрестиком виший, матусю,

Рідні сади і поля.

А я і у сні повернуся

Вранці стрічать солов'я.

Вишийте, мамо, сорочку,

Вишийте в ріднім краю

Згадку про ласкаві очі,

Спогад про ніжність свою.

Будуть роки пролітати

Вдаль за життєву межу.

Вишиту шовком сорочку

Я у душі збережу.

Мама

Вдягни, дитино, рідну вишиванку

І українцем йди у білий світ.

Дивуйся світу в росянім серпанку

Й люби цю землю вже з дитячих літ.

А щире й рідне українське слово

Ти гордо через все життя неси.

Живи активно, гідно, веселково

І милостиню в ката не проси.

Вдягни, дитино, рідну вишиванку

І з чистим серцем в білий світ іди.

Вона зігріє сонцем на світанку

І оберегом стане від біди.

Звучить пісня «А сорочка мамина»

Учитель

Про вишиту сорочку можна говорити багато. Зараз у нас відроджується традиція одягати на свято вишивану сорочку, і не лише на свято. Що це – мода? Сподіваюсь, що це не мода , адже мода змінюється. А вишивана сорочка була, є і буде оберегом для кожного з вас, адже в ній – тепло рук рідної вам людини, в її орнаменті не просто хрестики, а символи, що оберігають вас, в ній – сила, тепло, життя.

Ми впевнені, що в невичерпній скарбниці духовної культури нашого народу буде і надалі розвиватися винятково важлива її частина – вишиванка, адже з нею пов'язана вся багатовікова історія українського народу, його творчі пошуки, радість і горе, його перемоги і поразки, сподівання на майбутнє, адже вишиванка - це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук. Це – оберіг. Запрошуючи гостей на наше родинне свято, ми попросили усих бажаючих вдягнути свої вишиванки. І зараз ми пропонуємо їх розглянути.

Дефіле вишиванок

Учні:

1. Є на вишиванці розмаїті квіти —

Це ж Україна наша перлами розшита.

Є на ній і гори, є на ній долини,

Все, що є найкраще на Вкраїні милій.

2. Є на ній і півники святкові,

Є на ній і квіти малинові.

Синя нитка — птиці прилітають,

А червона — квіти розквітають.

3. Листя вишиванки зеленаве,

Голуб із голубкою — до пари.

Щоб любов до краю розквітала,

Слава України не пропала.

4. Вишивали прабабусі руки,

Щоби пам'ятали внуки і правнуки.

Щоби своїм дітям в пам'ять передали,

І щоб рідну землю завжди шанували.

5. Матінко Небесна, на руках із Сином

Від біди й недолі збережи Вкраїну,

Від рук загребущих, лиха і напасті,

Щоб як вишиванка розквітало щастя.

6. Вишиванка - символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

7. Вишиванка - дитинча кирпате,

Що квітки звиває в перепліт,

Материнські ласки, усміх тата,

Прадідів пророчий заповіт.

8. Вишиванка - писанка чудова,

Зірка ясна, співи та вертеп.

Вишита сльозою рідна мова,

Думами дорога через степ.

Вчитель:

Мереживом виткане наше життя,

Душею свій час відчуваєш.

І буде настільки цікавим буття,

Які в нього нитки вплітаєш.

Звучить пісня «Вишиванка, моя вишиванка»

Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах! Ми з вами усі - українці, яких об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.

Нехай слова і пісні милозвучні

Для вас лунають знов і знов,

Хай будуть в серці нерозлучні

Добро, надія, віра і любов!

Хай вам сміється доля журавлина,

Поля розлогі колосом цвітуть,

Нехай червоні ягоди калини

На вишиванках осявають путь.

****************************************************
Відділ освіти Кіровоградської РДА

Червоноярський НВК І-ІІІ ступенів

ТИЖДЕНЬ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Виховна година

4 клас

«РУХУ ПРАВИЛА ЄДИНІ.

ЇХ ПОВИННІ ЗНАТИ

І ДОРОСЛІ, І МАЛЯТА »

Матеріал підготувала

класний керівник Гиренко Т. Л.

Мета. Вивчити і закріпити з дітьми правила дорожнього руху. Розвинути в них увагу, спостережливість, вміння поводитись на вулиці.

Обладнання. Дорожні знаки, плакати «Дотримуйся правил дорожнього руху», світлофор

Хід виховного заходу:

Вчитель Мчать по наших дорогах різні машини: «МАЗи», «БЕЛАЗи», «Мазди», «Волги», «Опелі», «Жигулі», «Мерседеси». З кожним роком їх стає все більше. І всі вони кудись поспішають. Всі автомобілі, автобуси, тролейбуси не їдуть, як їм захочеться, обганяючи один одного, повертаючи в будь-які сторони, переїжджаючи площі і переходи. Для того, щоб на дорогах було безпечно, всі автомашини, автобуси підкоряються суворим правилам дорожнього руху. Знати і виконувати правила поведінки на вулиці повинні всі перехожі: дорослі і діти.

1-й учень. (Світлофор)

Як переходиш вулицю,

На мить ти зупинись.

І перш за все з увагою

На мене подивись.

2-й учень.

Червоне світло

- Зупинися!

Мчать машини

—Подивися!

3-й учень.

Жовте — трішки підожди.

4-й учень.

А зелене світло — йди.

Вчитель

Ідуть по вулиці люди. Ідуть на роботу, в магазин, на прогулянку. Дівчатка і хлопчики поспішають до школи. І щоб не було нещасних випадків, треба знати правила переходу вулиць.

5-й учень.

Абетку вулиць відкриваючи,

Нас місто вчить щодня і кожну мить.

6-й учень.

Проходь же обережно,

Свій кожен крок узгодь,

-І тільки там, де можна,

Ти вулицю уважно переходь.

7-й учень.

На переході без світлофору

Правил дотримуйся дуже суворо:

Спочатку ліворуч ти подивись

Немає машин? – То йди, не барись!

Далі йти теж маєш право!

Як машин немає справа!

8-й учень

Добрий друг наш — знак дорожній

Ставиться не так собі,

Як подружиться з ним кожен,

Допоможе він тобі.

Щоб не трапилося всяке,

Шанувати треба знаки.

9-й учень.

Якщо за містом будеш ти

— Назустріч транспорту іди!

10-й учень.

Велосипедист! Пам'ятай!

Їздити на велосипедах можна тільки велосипедними доріжками.

11-й учень.

Пустувати на вулиці за-бо-ро-не-но!

Бавитися на дорозі — небезпечно!

12-й учень.

Пильнуй же крок свій кожний

За транспортом ти стеж.

-Баритися не можна

І ґав ловити теж.

14-й учень

На дорозі небезпечно,

Тож обачним буть доречно.

Руху правила єдині,

Знати їх усі повинні.

Шануватимуть їх люди —

Скрізь тоді порядок буде!

15-й учень

Руху правила єдині,

Їх повинні поважати,

Знати їх усі повинні —

І дорослі, і малята.

Практична робота в групах.

Вчитель А зараз, діти, ми повторимо з вами правила дорожнього руху.

1. Ходи тільки по тротуару, притримуючись правого боку. Там, де немає тротуару, іти треба по лівій стороні дороги назустріч рухові транспорту.

2. Підкорюйтесь сигналам світлофора. Переходьте вулицю тільки на зелене світло.

3. Переходь вулицю тільки на пішохідній доріжці, а де вона не вказана,

переходь вулицю на перехресті. Перетинати вулицю треба прямо, а не навкоси.

4. Перш ніж перетнути вулицю, переконайтеся у безпечності переходу,

для цього спочатку подивіться наліво, а дійшовши до середини, подивіться

направо.

5. Виходячи з трамваю, якщо тобі треба перейти лінію, обійди його

спереду, щоб бачити трамвай, який іде назустріч.

6. Якщо рух дуже інтенсивний, переходь вулицю разом з дорослими

пішоходами. Не бався на проїжджій частині вулиці і не дозволяй робити це

іншим.

7. Не перебігай вулицю перед машиною, не вважай це виявом хоробрості. Не тільки ти можеш постраждати. Шофер буде нести через тебе суворе покарання. Велике горе ти принесеш своїм батькам.

8. Якщо ти переходиш вулицю і раптом бачиш машину, що їде на тебе, не біжи, а зупинись, спокійно почекай, машина зможе тебе об'їхати.

Закріплення знань

Вчитель А зараз, діти, щоб перевірити, як ви знаєте і запам'ятали

правила дорожнього руху, ми відгадаємо загадки, проведемо гру «Жести

регулювальника»

***

Всім перехожим я моргаю,

Щоб пильно глянули на мене.

Очей же я аж троє маю -

Червоне, жовте і зелене. (Світлофор)

***

Маленькі будиночки по місту біжать,

Хлопчики й дівчатка

В будиночках сидять. (Трамвай)

* * *

Тротуаром йдуть малята,

Жваві хлопчики й дівчата.

Не кричать і не пустують –

Дуже ввічливо крокують.

Симпатичні всі на вроду

Наші дітки - … (Пішоходи)

* * *

Ми побачили з тобою,

Як одною лиш рукою,

Тільки жезла він підняв —

Вантажівку вмить спиняв.

Що ж це за силач такий?

Це, малята, ... (Постовий)

* * *

Я правдиво вам скажу,

Всім це місце я вкажу.

Друзі, слово честі, -

Де схрестилися дороги,

Рух порядок має строгий –

Там і … (Перехрестя)

* * *

На дорозі звір лежить:

Весь у смужку, ніби спить.

У степу він народився,

А у місті нам згодився.

Цього звіра звати «зебра»,

В нього є смугасті ребра.

Знає кожний пішохід –

Це безпечний … (Перехід)

* * *

Стоять вони всі при дорозі,

Допомогти людині в змозі,

Усюди — близько і далеко,

Надійні сторожі безпеки.

Одні із них нам сповіщають,

А інші — щось забороняють,

Попереджають нас завжди,

Аби не трапилось біди.

Вартують на узбіччях тихо,

Оберігають нас від лиха.

Ти тільки будь уважним дуже,

Їх слухайся, шановний друже.

Це знає кожен, знає всякий —

Слід поважать дорожні ...

(Знаки)

ВІКТОРИНА.

1. Яка машина може їхати без двигуна? (Іграшкова)

2. З якої сторони треба обходити машину, пішохода? (Зліва)

3. Що потрібно зробити перед виїздом на велосипеді? (Перевірити сигнал,

гальма)

4. Шофер веде машину. Попереду нього дві птиці — гуска і качка. Що треба

давити? (Треба давити на гальма)

5. Який сигнал світлофора дозволяє перехід? (Зелений)

6. Які машини можуть їхати без сигналу? (Іграшкові)

7. Який сигнал світлофора забороняє рух? (Червоний)

8.Де повинні ходити пішоходи, якщо немає тротуарів? (По лівому краю проїжджої частини вулиці).

Гра-тренінг «ЖЕСТИ РЕГУЛЮВАЛЬНИКА»

Для проведення гри кожному учасникові потрібен комплект з трьох кружечків — червоного, жовтого і зеленого. Юний інспектор руху демонструє жести регулювальника: піднімає праву руку із жезлом угору, повертається боком, руки в сторони. Школярі визначають, якому сигналу світлофора відповідає кожний жест, і підносять над головою кружечок відповідного кольору. Сигнали через певний проміжок часу (5—10 с.) змінюють. Якщо гра повторюється, цей проміжок скорочують.

Вчитель.

Знати і виконувати правила поведінки на вулиці повинні всі перехожі: дорослі і діти. В нашій Україні багато роблять для того, щоб на дорогах не було небезпеки, щоб було добре і зручно переходити. Для цього прокладають нові хороші дороги, будують підземні переходи. Суворо слідкує за тим, щоб всі виконували правила дорожнього руху Державна автомобільна інспекція (ДАІ). Це особливі підрозділи працівників міліції. Люди сміливі і дуже уважні.

*************************************************
Відділ освіти Кіровоградської РДА

Червоноярський НВК І-ІІІ ступенів

ПЕРШИЙ УРОК

«ТИ В СЕРЦЯХ НАШИХ,

УКРАЇНО, ЄДИНА»

Матеріал підготувала

класний керівник Гиренко Т. Л.

Мета: закріплювати знання учнів про поняття «Батьківщина» і «патріот»; розрити зміст понять Конституція України, права і обов’язки громадянина, розширити знання учнів про державні символи України (герб, прапор, гімн); викликати в учнів зацікавленість історією свого народу, постатями видатних українців, історією боротьби українського народу за свободу і незалежність, історією рідного краю; вчити дітей усвідомлювати себе громадянином, патріотом України, висловлювати почуття гордості за свою Батьківщину, бажання стати на її захист; виховувати в учнів патріотичні почуття, національну свідомість, гордість та шанобливе ставлення до героїв – захисників незалежної України; викликати прагнення бути справжнім патріотом рідної землі.

Обладнання: записи пісень, Прапор, Герб, текст Гімну, малюнки краєвидів рідного краю, записи на дошці, макети українки та українця, школярів, Конституція України, свічка, ТЗН.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів. Мотивація

- Діти, прослухайте, будь ласка, чудовий вірш української поетеси Тетяни Заславської:

Про Україну я пісню співаю,

Кращої в світі для мене нема,

Від небокраю й до небокраю

Навіть шукати дарма…

Нам Україна – мати, родина.

(Так свою Англію люблять англійці,

Швецію – шведи, Німеччину – німці…)

Нам не забути свою Україну.

Тому, що ми – українці!

- Поміркуйте, діти, про що цей вірш? Яку головну думку хотіла до нас донести поетеса?

- Які почуття викликає у вас цей вірш? Чому:
ІІ. Розповідь вчителя

Наша Батьківщина – Україна, наша багата й щедра українська земля, стала здавна місцем проживання для представників більше 130 національностей; крім самих українців. Це і росіяни, німці, кримські татари, естонці, болгари, греки, молдавани, румуни, угорці, албанці, гагаузи, євреї. Усі вони представники нашого українського народу тощо.

Наша прекрасна земля, її щедрий, співчутливий народ дав захист багатьом малим народам. Усі вони мирно й у злагоді живуть на Україні, пройшовши нелегкі випробування часом, голодом війнами і, навіть, переселеннями народів (кримських татар, німців, навіть самих українців). Український народ зумів дати притулок усім, хто живе у нас, тим, хто повернувся додому після довгих поневірянь (наприклад, кримськотатарському народу до Криму), зумів зберегти рідну українську мову, яка стала державною у молодій незалежній українській державі згідно Конституції, надає постійну допомогу інших народам у розвитку їхньої мови, культури, збереженні історії, побуту, традицій. Терпимість, миролюбність, бажання жити в злагоді з усіма народами, які населяють Україну, завжди було притаманне українському народу, який збагатив свою історію, культуру за рахунок здобутків інших культур тих народів, які заселяли наші землі. Яка чудова наша Україна, кожний її куточок! Скільки нового з життя різних народів, що населяють України ми зможемо сьогодні дізнатись, познайомившись з історією Ваших родин, де тісно історично переплелися традиції народів, що її населяють, їхніх культур.

- Як Ви вважаєте, що нас об’єднує, діти?

- А що є відмінного у святах (звичаях, традиціях) у народів, які проживають в Україні?

- Яких норм і правил у житті повинні дотримуватись представники всіх народів, які населяють Україну? Чому?

- Від чого, від зусиль кого залежить мир, злагода, спокій у нашому суспільстві, державі, країні в цілому?

ІІІ. Словникова робота

- Як ще можна назвати свою Батьківщину (Вітчизна, рідна земля, рідний край)?

- Чому саме так називається країна, де народився кожен з вас? (Країна батьків.)

- Як називають нашу Батьківщину?

- Так, рідну країну називають з повагою Батьківщиною. Навіть, пишуть цю назву з великої літери, бо вона дійсно одна в кожної людини.

- Але є ще в кожної з вас і своя маленька “батьківщина”, місце, де ви народились. (Діти називають свої малі “батьківщини”.)

- Як називають людину, яка любить свій народ, свою Батьківщину? (Патріот.)

ІV. Гра-змагання «Я вважаю себе українцем, якщо я …»

(Демонстрація Конституції України)

- Як називається основний закон України? (Дотримуюсь статей Конституції України).

- Які символи Української держави ти знаєш? (З повагою ставлюсь до державних символів України: прапору, гербу і гімну).

- Якою є державна мова в Україні? І як треба до неї ставитися? (Намагаюсь досконало оволодіти державною мовою – українською, намагаюсь боротись за її чистоту).

- Не забувайте про ставлення до природи рідного краю, культурної спадщини (пам’ятники, музеї, ...) (Бережливо ставлюсь до природи рідного краю, культурної спадщини українського народу).

Послухайте правила, які повинен знати і завжди виконувати кожен із нас.

*Звучить Гімн – потрібно встати, гордо й голосно співати.

*Біля Прапора зупинись, честь віддати не лінись.

*Конституцію потрібно вчити, за її законами жити.

(Звучить гімн України)

Слово учителя. Підводячи підсумки нашої гри-змагання, заслухавши Ваші варіанти відповідей, нам вдалося створити образ патріота України, і я сподіваюсь, що це творче завдання буде у майбутньому спонукати кожного з Вас ставати кращим, плекати в собі найкращі риси патріота в ім’я майбутнього нашої Батьківщини, у єдиній країні.

Виростайте і живіть

Для добра і слави,

Як святиню бережіть

Символи держави.

V. Мозковий штурм. Бесіда з дітьми

Яке слово є протилежним за значенням поняттю «Батьківщина»? (Чужина). Нехай підказкою Вам стане зміст вірша «Я був на далекій чужині» видатного українського педагога, учасника другої Світової війни, справжнього патріота України – Василя Олександровича Сухомлинського.

Читання вірша

Я був на далекій чужині,

Там небо таке ж голубе,

Та тільки нема Батьківщини,

Нема там, Вітчизно, тебе.

Бо в ріднім краю над землею

Чистіша і глибша блакить.

І сонце Вітчизни моєї

Яскравіше в небі горить.

Я слухав пісні на чужині –

Хороші думки в тих словах,

Але то не крила орлині,

Що є в наших рідних місцях.

VІ. Міні-диспут

- Чому людину завжди приваблює рідна земля, її Батьківщина?

- Поміркуйте, чи легко жити на чужині? Чому?

- Так де ж все ж таки краще і чому?

VІІ. Робота з прислів’ями (в групах)

І група

- Людина без рідної землі, як соловей без гнізда.

ІІ група

- Як будеш рідної землі триматися, то будеш від неї сили набиратися.

VІІІ. Історичні події країни

Слово учителя. Згадуючи про славетну історію України, хіба можна забути про козаків, козацьку Січ. Слово «козак» означає «вільна людина». Хто ж вони такі? На долю козаків випала велика i тяжка праця - бути оборонцями рідної землі від турків та татар та інших іноземців. Українці завжди були оборонцями своїх кордонів, але ніколи не зазіхали на землі інших народів, не були загарбниками. Жили козаки за своїми законами, наприклад, «сам погибай, а братчика (товариша) виручай». В боях козаки-побратими бились поруч, рятуючи один одного і прикриваючи своїм тілом в разі небезпеки.

Слово учителя. Збулася мрія багатьох століть українських патріотів. Наша Україна – стала соборною, незалежною, самостійною державою. В цьому році 24 серпня їй виповнилося 25 роки. На жаль, на 23-ому році мирної незалежності українському народові, найкращим його представникам довелось зі зброєю в руках відстоювати свою національну гідність та незалежність. Навіки у пам’яті народу залишаться герої Небесної сотні. А день 20-го лютого (саме тоді відбулись найжорстокіші бої між протестуючими і силовиками) за Указом Президента України П. Порошенка, офіційно став днем пам’яті загиблих на київському Майдані – Днем Героїв Небесної сотні. Серед героїв Небесної сотні були, крім українців, вірмени, грузини, росіяни, білоруси, але всіх їх об’єднувало єдине бажання – відстояти свободу і незалежність української держави.

Так, як наші пращури–козаки ревно обороняли кордони наших земель, так і сьогодні наші українські воїни, учасники АТО у боротьбі з численними загарбниками, борються за нашу державу, відстоюють її суверенітет і територіальну цілісність. Вони проявляють великий героїзм і відвагу та є справжніми патріотами України – славними нащадками героїчних козаків.

- Діти, а що означає вислів, який зараз часто лунає скрізь: «Шануймося, бо ми того варті»? Це найчастіше говорять між собою дорослі. Що це означає?

Любити свій край, свою землю, знати рідну мову, шанувати традиції і звичаї, свій рід, пам’ятати своїх національних героїв. Але цей вираз має ще глибше значення, бо він стосується і кожного з вас. Ви повинні вирости справжніми дочками й синами свого народу, стати найбільш свідомими, ніж теперішнє покоління, пам’ятати і берегти все те, що нам у спадок залишити минулі покоління.

- Мабуть, ви часто чули чудовий, величний заклик «Слава Україні!»? Що лунає у відповідь. Чи пам’ятаєте ви ці слова? («Героям слава!») Що означають ці слова? (Це також згадка про пам’ять свого народу, його історію, ваших рідних, життя яких складало долю нашої Батьківщини.)

ІX. Хвилина пам’яті за загиблими героями Небесної сотні, воїнами АТО, мирними жителями України, усіма полеглими за незалежність України.

X. Підведення підсумку уроку

1.Слово вчителя. Кожну нашу родину можна порівняти з могутнім деревом, в якого міцні корені. Відірви ці корені – зламається дерево. І навпаки, наша пам’ять робить його невмирущим. Спробуємо зробити всім своїм життям, працею так, щоб дерево вашого роду ніхто не зміг похитнути. Гідно несіть славу ваших предків, завжди вставайте на захист свободи і незалежності своєї Батьківщини – України, докладіть своїх зусиль для того, щоб вона стала багатою, сильною.

2. Слухання пісні про Україну. Створення родинного дерева класу

У кожного з вас є своя родина, а ще у нас є класна родина, яка складається з кожного з вас, ваших батьків, вчителів. І зараз ми створимо родинне дерево нашого класу. (Діти на яблучках та листочках записують імена тих, хто належить до класної родини і вивішують на дерево)

*************************************

Відділ освіти Кіровоградської РДА

Червоноярська ЗШ І-ІІІ ступенів

МОВНА ГРА

«В ГОСТЯХ У КОРОЛЕВИ СЛІВ »

Матеріал підготувала

класний керівник Гиренко Т. Л.

Ведуча. Сьогодні ми познайомимось зі словами нашої рідної мови. Бо «той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою». Послухайте, як гарно сказано:

«Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово»

Давайте ж разом скажемо девіз нашої сьогоднішньої гри:

Розцвітай же, слово,

І в родині, і у школі.

Й на заводі, і у полі.

Розцвітай, же слово! (Виходить Королева Слів).

Королева. Хтось мене тут кликав?

Ведуча. Та ми ніби нікого й не кликали?

Ввійшли в моє королівство, такі гарні слова читали і не кликали...

Ведуча. В чиє королівство⁰

Королева. Та роздивіться ж нарешті. Ви потрапили в величезну Мовну країну і зараз знаходитесь в самому її центрі — Королівстві Слів. А я його Королева.

Ведуча. Вибачте, Ваша величність! Ми якось розгубились і зразу не зрозуміли. Ой! А що це за острів?

Королева. Острів цей називається Лекса.

Ведуча. Від слова лексика?

Королева. А лексика— це наука про значення слів. Коли вже ви потрапили до мого королівства, то пішли зі мною. Я познайомлю вас зі своїми друзями-словами.

Ведуча. Тут якісь сходинки...

Королева. Авжеж! Не потрудившись, до мого замку не потрапиш.

Тому — перше завдання.

Дібрати і записати по 4 слова так, щоб у першому слові був один склад, у другому — два, у третьому — три, у четвертому — чотири.

Наприклад:

Морозиво І----------

Дерево І-----------І

Садок І--------І

Сад І-------------І

(Діти виконують).

Королева. Молодці! Початок зроблено. А тепер нове випробування! Гра «Хто більше». З букв одного слова скласти й записати інші слова.

Наприклад:

Жайворонок (жар, ворона, край, нора, кора, рак, ранок).

(Діти виконують. Звучить запис співу пташок).

Ведуча. Куди це ми потрапили?

Королева. Звичайно ж до саду, але не звичайного, чарівного, словарного. Ведуча. Так, я вже чую, як шепочуться слова Ось послухайте, що вони говорять:

Якось, багато літ назад

Посадили дивний сад.

І не був цей сад фруктовим.

Був він лише одним словом.

І це слово, слово-корінь,

Розростатись стало скоро:

Ось із саду — вам розсада,

Ось там — садівник іде,

Він садочок стереже.

І живуть тепер в саду

Всі родичі до ладу.

(Ведуча вивішує на дошці слова: сад, садочок, розсада, садівник).

Ведуча. Я вже здогадалась. Ми потрапили в гості до слів-родичів. Як і люди-родичі, вони обов'язково схожі один на одного. У всіх слів-родичів є схожою якась спільна частина. Подивіться:

Сад, розсада, садівник, садочок.

Як від кореня росте дерево, так і в цих словах тепер є корінь. Це спільна частинка — сад. А слова-родичі називаються спільнокореневими.

Королева. Якщо зрозуміли, то до вас прохання. Допоможіть словам-родичам. Налетів на їх будинки вітер і зруйнував їх. Розлетілись слова-родичі в різні боки. Допоможіть їм знову зібратись разом.

(На дошці два будинки:ліс, дуб). Знизу слова: ліси, дуби, лісок, дубок, лісник, дубовий, лісовичок, , дубочок, піддубник, лісовик.

Діти записують слова в будиночках).

Ведуча. Виконали твоє прохання, Королево! Що ж, запрошуй нас далі.

Королева. Звичайно-звичайно.

(Виходить клоун).

Королева. Ой! Хто ви? Ця людина не з нашого королівства!

Клоун. Я клоун Боба. Серпику, йди сюди!

Сергійко. Давай віршики складати.

Боба. Я не знаю, як віршики складають.

Сергійко. Дуже просто. Я тобі зараз скажу слова, а ти придумай до нього таке, щоб було прикладно. Я скажу лопата, а ти скажеш хата.

Боба. Значить треба, щоб слово прикладалося?

Сергійко. Еге ж:

Хата — лопата, Ніжка — кішка.

Боба. Зрозуміло. Кажи слово.

Сергійко. Раз-два, кажу слово голова.

Боба. Шапка!

Сергійко. Це не прикладно.

Боба. Ні, прикладно. Шапка ж прикладається до голови.

Сергійко. Ні, Бобо, не зможеш ти віршики складати. Нема в тебе хисту.

Боба. Неправда! Умію, умію!

Сергійко. То спробуй скласти віршика про собаку.

Боба. Будь ласка.

Гака-мака-бака-лака!

А на вершці собака.

Сергійко. Не годиться. «Гака-мака» — таких слів немає.

Боба. Нічого, що немає. Слухай! Я зараз складу віршика про себе.

Гоба-лоба-гоба-тоба!

Я веселий клоун Боба!

Сергійко. Ні, так віршики не складають. Не буде з тебе поета.

Боба.

Реба-леба-меба-деба!

Як не буде, то й не треба.

Сергійко. Бобо, йди сюди. Я тебе щось хочу запитати.

Боба. Питай.

Сергійко. Ти вмієш загадки відгадувати?

Боба. Я все вмію.

Сергійко. Тоді слухай мене уважно. Я тобі розкажу віршика, а ти в ньому повинен відгада: останнє слово.

Боба. Я готовий.

Сергійко. У мене дядько льотчик. Він літає швидко так! Візьме він мене з собою І посадить на...

Боба. І посадить на будяк.

Сергійко. Що ти таке вигадав? На літак посадить. А не на будяк. Думати треба.

Боба. Гаразд! Буду думати. Загадуй далі.

Сергійко.

Дуже весело мені

їду верхи на...

Боба. їду верхи на свині. Угадав, угадав! (Вибігають).

Ведуча. Смішні хлопчики. Давайте допоможемо Бобі підбирати відгадки в риму.

Відерце, відерце,

Посріблене денце,

скажи, де бувало,

кого... (напувало)

Напувало городину,

Напувало смородину,

І вербу плехату,

І козу... (рогату)

І тепер не гуляю —

Горобців... (напуваю)

У сороки-татка

На сорочці латка,

У сороки-мами

Фартушок з дірками.

В донечки-сороки

У латочках боки.

А в сороки-сина

Геть латана спина.

Тьохка соловейко:

«Латана..

Ведуча. Діти. Ми не згледілись, як дійшли до річки. А кожна річка починається зі... (струмка). Послухайте, про що дзвенить вода.

Скажи: Струмок,

І вже побіг він

Між дерев у полі,

А хочеш — потічок дзвенить,

І грає на роздоллі.

Ведуча.   Ми   завітали до   слів-друзів.   Це близькі за значенням слова.   Вони   називаються   синонімами. Струмок і потічок - це слова-друзі. Вони один і той же предмет називають по-різному.

Королева.    Пограємось?    На дошці записані слова: земля, небо, житло, хлопець, квартира, оселя, колгосп, дім, палац, гніздо, хата.    Виберіть   і   запишіть   слова, близькі за значенням до слова будинок. (Діти виконують).

Королева. Молодці, діти. Наша екскурсія про... (Вибігають 2 хлопчики, полонять Королеву, зв 'язуючи їй руки, сваряться).

Хлопчики.

1. Стратити!

2. Помилувати!

3. Сядь!

4. Встань!

5. Близько!

6. Далеко!

7. Мир!

8. Війна!

Ведуча. Що ви робите? Послухайте, навіть річка почала сваритися зі струмком.

Учень.

Струмку сказала річка:

- Ти вузький, а я широка,

Ти мілкий, а я глибока.

Про одне лиш забула ріка,

Що й сама починалась з струмка.

Ведуча. Знаю я ці слова, діти. Вони протилежні за значенням і завжди сваряться між собою. Це слова-недруги.

Називають їх антонімами, що значить проти імені, навпаки. Наприклад, мілка — глибока вузька — широка.

(Хлопчики тримають Королеву сваряться).

Ведуча. Діти! Треба рятувати Королеву. Швидше називайте слова, протилежні за значенням, що зустрічаються в цих віршиках.

Учень.

Далеко мій стукіт

Чують всі навкруг;

Черв'якам я ворог,

А деревам — друг.

(Ворог, друг)

Учениця.

І великі, і малі

Повдягалися в брилі.

І дощу ці одноніжки

Не бояться анітрішки

Ліс — улюблений їх край

А як звуться, відгадай.

(Великі? малі)

Учень.

Молоденькі і старенькі,

Влітку, взимку, навесні

Всюди вдягнені гарненько

У зелені сукні ці.

(Молоденькі, старенькі)

(Хлопчики звільняють Королеву).

Королева. Спасибі діти! Врятували ви мене від цих розбійників. Завжди вони воюють між собою. Гей, слуги мої вірні! (Дивиться на свою зачіску в дзеркало). Приведіть до порядку мою косу!

Дівчинка. Буде зроблено. (Виносить малюнок, коси, що косить траву).

Королева. Та ні! Моя коса!

Дівчинка. А та друга коса знаходиться посеред річки Вона ж піщана!

Королева. Та ні ж! Ось вона, коса! (Показує на свою зачіску). От уже ці близнюки!

Ведуча. Зрозуміло. Діти! Це вже ми потрапили до слів близнюків, що однаково вимовляються і пишуться, але мають зовсім різне значення.

Коса — інструмент;

Коса — зачіска;

Коса — піщана, на річці, чи в морі. Ці слова називаються омонімами,

Королева. Ось вони, наші близнюки. (Виходять два хлопчики),

1-й хлопчик. А у мене вдома є вівсянка!

2-й хлопчик. Ну то й що! У мене теж вдома вівсянка!

1-й хлопчик. Люблю я вівсянку!

2-й хлопчик. І я люблю!

1-й хлопчик. Вона жовта, красива така!

2-й хлопчик. І смачна, особливо з молоком!

1-й хлопчик. Як це смачна? Як це з молоком?

2-й хлопчик. Ну так. А ще добра з маслом та цукром.

1-й хлопчик. Ти про що говориш?

2-й хлопчик. Про вівсянку!

1-й хлопчик. Про яку вівсянку?

2-й хлопчик. Про звичайну вівсянку. А ти про яку? '

1-й хлопчик. І я про звичайну. Про ту, що в нашому саду жила і пісні співала.

2-й хлопчик. Каша пісні співала?

1-й хлопчик. Яка каша? Не каша, а пташка! Пташка-вівсянка! Не чув про таку, чи що? Пішли до мене мок вівсянку слухати!

2-й хлопчик. Пішли. А потім до мене мою вівсянку їсти.

Ведуча. Оце близнюки! Зразу важко їх і розрізнити.

Королева. А ось впізнайте цих близнюків.

В нас однакове ім'я.

А скажіть, хто брат, хто я?

Я кажу: «з дерев лечу!»

Каже брат: «По пошті мчу».

(Лист)

Ведуча. Цікаво у вас тут, шановна королево. Але нам час закінчується. Потрібно додому повертатися.

Королева. Я не прощаюсь з вами, бо ми дуже часто будемо зустрічатись на сторінках книг.

Будемо навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

До нових зустрічей !

*************************************

Відділ освіти Кіровоградської РДА

Червоноярська ЗШ І-ІІІ ступенів

Класна година

« Моє село, Червоний Яр - початок мого майбуття»

Підготувала вчитель початкових класів

Червоноярської ЗШ І-ІІІ ступенів

Гиренко Тетяна Леонідівна

Мета: Ознайомити учнів з історією рідного села, легендами виникнення Червоного Яру. Пояснити дітям, що все в їхньому житті починається з рідного села. Виховувати почуття любові до рідного краю, своєї країни.

Обладнання: Карта України, Кіровоградської області, с. Червоний Яр; запис теми на дошці, квіти червоних маків, колонка із записом «Пташині співи», виставка фотографій за темою, ноутбук.

ХІД ВИХОВНОГО ЗАХОДУ:

I. Організація класу.

- Добрий день, діти! Сьогоднішня класна година присвячена історії нашого села.

ІІ. Вступна бесіда.

- Як називається наша країна? (Україна)

- А чи знаєте ви як називається край в якому ми живемо? (Кіровоградщина)

- Чому він так називається? Яке місто поряд з нашим селом?

- Яку назву має наше село? (Червоний Яр) Правильно.

- А чи знаєте ви чому наше село назвали Червоний Яр?

ІІІ. Легенди створення нашого села

У кожного міста, селища чи малесенького села є своя історія виникнення. А у нашого села їх не одна, а кілька. Чи хотіли б ви їх послухати. Я зачитаю вам історичні записи про легенди нашого села.

***

«Жители Курской губернии приверженцы старой веры – раскольники вынуждены были спасаться от гонений бегством из родных мест в балках и низменных местах, где была рядом вода и уютное непродуваемое ветром место, где можно было осесть и поставить дом.

Не могли эти смелые люди пройти мимо балки щедро усыпанной красными маками, полюбилась им еë естестевенная красота. Недолго пришлось думать поселенцам, как назвать это прекрасное место горящее ярко - алым цветом притягивающие их взоры и вызывающие желание поселиться на этом красном маковом ковре»

* * *

«Еще одна легенда о названии нашего села уводит нас в земляничные поля. По рассказам старожилов, их в Красном Яру было великое множество, особенно в балках. Заготавливая траву, крестьяне буквально омывали свои косы земляни-кой. Подтверждением этому служат сохранившиеся и до нашего времени земляничные поляны».

* * *

«По одной из легенд не обошла вниманием Красный Яр и царица Екатерина I I. Проезжая мимо, потрясенная красотой здешних мест она сказала «Да это же рай небесный! Только красный».После этой истории и закрепилось за селом название, конечно не красный рай, а Красный Яр»

* * *

«Еще у нас есть солдатская балка. Почему еë так назвали? Солдат, отслуживших не только в крепости, но и в царской Армии, царь награждал землей для того, чтобы они не были нищими, а эта земля передавалась по наследству, в строго определенных, неделимых границах. В числе награжденных был и житель села Красный Яр: Озеров Анфеногей Николаевич, потомки которого живут до сих пор живут в Красном Яру».

* * *

«Через Красный Яр проходил путь купцов в Крым по соль, на Дон по рыбу. А путевым знаком служил огромный камень в степи (местные жители называют месторасположение его чужим для наших мест словом " тайга").Сохранился камень, как немой свидетель истории села и по сегодняшний день»

* * *

«Жили в Красном Яру поселенцы по фамилии Ежов и Платонов их нет уже давно, а балки − земли принадлежавшая им и до сих пор носит название Ежовая и Платонова балки»

IV. Презентація краєвидів рідного села під мелодію музики «Пташині співи» та декламування вірша.

МОЄ СЕЛО

Як не любити село своє,

Де лунає спів соловейка,

Де сині простори, де прозорі струмки

Де зелені гаї, де красиві сади,

Де квіти цвітуть барвистим вінком,

І сонце сіяє над нашим вікном.

Блакитне небо в головах,

В ногах діброви сині.

Орли мандрують по верхах,

Корови по долині.

Як біла нитка, в'ється шлях

Від тих ланів на села

— Там і моє село в садах,

Й хатиночка весела.

Краю мій отчий, світлі серпанки,

Зоряні ночі, росяні ранки.

Краю казковий, захід рожевий,

Запах бузковий і яблуневий.

Ой селом-селом зелено кругом:

У садках село втонуло.

Кожне дерево вдягнуло

Зелений шолом.

Вийду на поля: ой, пахтить земля!

Мов співає рідна скиба

Пісню праці, пісню хліба,

Серце звеселя.

Від рідної хати дитину

Веде у широкий світ

Ота єдина стежина,

Що дарує красу і цвіт.

Красу блакитного неба,

Красу золотих ланів,

Красу пташиного щебету,

Красу людських почуттів.

Та де б не ходив ти світами,

Серце тебе приведе

До рідного дому, до мами,

Що завжди чекає тебе.

Життя твого тут колиска,

Тут коріння твоє.

Родині вклонись низько-низько

І знову іди уперед.

V. Заключне слово вчителя.

- Дітки, життя кожного з вас розпочалося у нашому селі, це початок вашого майбуття. Тут ви пішли у перший клас, здобудете знання, закінчите школу, підете у широкий світ. Та ніколи не забувайте звідки ви родом, свою домівку, край де ви отримали унікальну можливість жити і стати тим, ким ви станете у майбутньому. А зараз любіть своє село, свій рідний край, рідну Україну, намагайтесь добре вчитися і стати достойними синами та доньками своїх батьків, та своєї країни.

VІ. Підсумкова бесіда.

- Чи сподобалась вам класна година?

- Що нового дізнались?

- Про що захочете розповісти або запитати своїх батьків?

****************************************

Відділ освіти Кіровоградської РДА

Червоноярська ЗШ І-ІІІ ступенів

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

«ВІРНИЙ СИН Я СВОГО РОДУ, УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ»

ПІДГОТУВАЛА ВЧИТЕЛЬ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

ЧЕРВОНОЯРСЬКОЇ ЗШ І-ІІІ СТУПЕНІВ

ГИРЕНКО Т. Л.

МЕТА: вчити дітей любити свій край, рідну Україну. Ознайомити учнів зі славною сторінкою історії України – козаччиною. Виховувати в учнів любов до національних традицій, народної мудрості, відчуття патріотизму, бажання стати на захист Батьківщини. Бути сильними, спритними, сміливими.

ХІД ЗАХОДУ:

Вчитель:

Шановні учні, вчителі, гості. У переддень свята День Збройних сил України ми традиційно вітаємо татусів і хлопчиків. І цього року ми вирішили зібратися шкільною родиною, щоб пригадати деякі дати становлення нашої незалежної України та показати всім як наші хлопчики готуються у майбутньому стати справжніми чоловіками.

Ведуча:

Україно! Мій духмяний дивоцвіт,

Голубінь над чистим золотом колосся.

Через терни йшли до волі стільки літ,

І настав той світлий день, коли… Збулося!!!

Ведучий:

Все, що мріялось нами,

Сповнилось, настало!

«Ще не вмерла Україна» -

Гордо прозвучало!

Ведуча:

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер і трави, і води.

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди!

Ведучий:

Яка ж вона довга – в століття, у цілі віки,

Година негоди, що люд український гнітила.

Із сивої памʾяті сміло ідуть козаки,

А шаблі, мов блискавки,

Сині жупани, мов крила.

Ведуча:

До звука звук струна струні одвітна,

А всі одвітні серцю кобзаря.

А вже козацьке військо маком квітне,

І спалахнула Хортиці зоря.

Ці звуки золототривожні!

Закличний марш: е-гей, козацтво, в путь!

І, як струна, душа правдива кожна,

З глибин історії вони ідуть, ідуть.

Ведучий:

Пам’ятаймо чиї ми сини,

Коли будні на серці чи свято.

Знову бачиться з давнини

Україна, зажурена мати.

І зруйнована бачиться Січ,

Де мій пращур лежить серед поля,

А йому нахилилась до віч

Україна немов тополя.

Вчитель:

Згадаймо важкий шлях нашої країни від часів козацтва до сьогоднішніх днів. Яким він був. Як жилося українцям у своїй державі. І як ми живемо тепер.

Ведуча:

Ми ростемо в той час, де ринок - суддя і свідок,

Де гроші над усе, де бізнес – без межі,

Яким, цікаво, був тоді ваш заробіток,

Творці духовних див, спасителі душі?

Ведучий:

Тарас Шевченко… Не згасне вовіки.

Освячене кріпацтвом визнання.

Цікавитесь, який мав заробіток?

Отримав 10 років заслання.

Не каявся, писав у казематах,

Відрікся від щедрот і нагород.

І не зважав на цензарів пихатих –

Яка цензура викреслить народ?

А він згорів.

І так бува не часто,

За гроші промовчав би – і живи.

Шевченко і сьогодні - наш сучасник,

Бо з його болю починались ми.

Ведуча:

Ми – українці…

Від Тараса, Мазепи і Сковороди…

Ні не плаксиві, хоч і часом

Було сліз більше, ніж води.

Нас голодом не раз морили

І в очі поселяли страх.

Ой наші мовчазні могили,

Куди не глянь – по всіх світах…

(Звучить сумна мелодія. Ведучі тримають у руках запалені свічки)

Ведучий:

Під час штучного голодомору 33-го року в Україні загинуло більше 10 мільйонів жителів.

Ведуча:

Соловки, сибіри, магадани…

«Вороги народу» - де ваш лік?

На душі, на думці скрізь кайдани

Тридцять сьомий розпроклятий рік.

Ведучий:

Під час Великої Вітчизняної війни в боях з ворогом та від рук загарбників загинули мільйони українців.

Ведуча:

Україно, твої сини нескорені і горді,

Восьмидесятих в’язні політисні,

Безстрашно й дужо ви гукнули: «Годі!»

І правди слово мовили заклично.

Де ти, Василю, де ти, Віщий Стусе?

Вінок терновий сам собі одяг,

Замислитись сьогодні кожен мусить,

Як він нам дався, синьо-жовтий стяг.

Ведучий:

Так мало не погорблених, прямих,

Окрилених високою метою.

І хто нас визволить від нас самих,

Від страху перед кривдою святою?

Народе мій, до тебе я звернусь,

Як з смерті обертається життя.

Своїм стражданням і новим обличчям.

Доземно Україні уклонюсь.

Ведуча:

Він виросте – новий народ,

Що за Вкраїною - на плаху.

Він буде добре знати шлях,

Яким ішла його Вкраїна,

Де був капкан, де злоби цвях,

А де насилля і руїни.

Він гляне - Богом із висот

Навкіл. Суворо й пильно гляне.

Мій гордий, праведний народ,

Який зненавидить кайдани,

Який над все прославить честь

Свою і славу України…

Ведучий:

Вставай, Україно! Вставай,

Виходь на дорогу свободи,

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть європейські народи.

Ведуча:

Вставай, Україно, вставай,

Єднай Чорне море й Карпати.

І свій Богом даний нам край

Не дай ворогам розламати!

Ведучий:

Ми народ, що вийшов із неволі,

Клянемось в благословенну мить –

Всі свої тисячолітні болі

В славу України перелить.

Ведуча:

Дай нам, Боже, сили і наснаги,

Щоб цвіли дніпровські береги,

Щоб жили гуртом, не по одинці,

Й Україну славили, як наші козаки.

Ведучий:

Козак – герой народу України.

Козакувати справа не проста.

Коли державу відбудуєш незалежну,

Красою слава засіяє золота.

Ведуча:

Козаки – це вільні люди,

Козаки – безстрашні люди.

Козаки – борці за волю,

За народу щасливу долю.

(Виходять учні в українських вишиванках)

Вчитель:

В нас теж є козаки. І хоч вони ще маленькі козачата, та теж мужні, сильні та витривалі. З них, я впевнена, виростуть справжні захисники своєї країни, справжні патріоти.

(Звучитьпісня «Ой чули, чули, чули…)

1-й учень

Українець я маленький,

Україна – краї рідненький,

Вірний син я свого роду,

Українського народу.

2-й учень

Все, що рідне, я кохаю,

Всім, хто рідний, помагаю,

Своє ціную, свого вчуся

І до рідного горнуся.

3-й учень

Вмій і ти своє любити,

Все вивчати і цінити.

Знай, що найчесніше діло –

Свого боронити сміло.

4-й учень

Пора вже починать, бо сурми вже сурмлять,

І хочеться розваги бачить нам.

Зібралися тут усі, себе щоб показать

Й змагатись, як годиться козакам.

5-й учень

Тримайсь, козаче, сміливим будь,

Козак не плаче, це не забудь.

Нехай невдача, нехай біда,

Ніщо не зломить вже козака.

6-й учень

Без шаблі - не козак, вона сестра і брат,

Вітчизна – ненька, батько – вільний степ.

А ми вітаєм тих, хто буде краще всіх,

Хто стане переможцем всіх дотеп.

7-й учень

Козаки люблять жарт і надзвичайний гарт,

Вітчизну й волю вміють захищати.

А чи зумієш ти, як вільні козаки,

Себе в змаганні нині показати?

8-й учень

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з піснею,

Любов’ю і миром!

(Звучить пісня «Будем козаками». Дівчатка виходять. Заходить Отаман)

Отаман:

Здорові будьте козаки!

Разом:

Здоровий будь, батьку-отамане!

Отаман: Чув ви пісню співали гарну. А чи знаєте ви найвидатніших козаків, тих, хто вів козацьке військо у бій? Вчив, бути хоробрим, безстрашним, віддано любити свій край – нашу Україну.

1-й учень

Дмитро Вишневський, засновник перших укріплень на Дніпрі біля Хортиці.

2-й учень

Богдан Хмельницький, очолив національно-визвольну війну.

3-й учень

Петро Сагайдачний.

4-й учень

Іван Сірко.

5-й учень

Петро Дорошенко.

Отаман:

Молодці!

А який у вас сьогодні стан?

Чи є бажання позмагатись,

Силу й спритність показати

І відвагу молодецьку,

Як це в козаків ведеться?

Разом:

Так. В нас вирує кров козацька.

Ворог не захопить нас зненацька.

Отаман:

Бачу, добрі козаки

Українські парубки.

Силою усі зведіться,

У змаганні покажіться.

Вчитель:

Бачу в цьому залі є ще бажаючі показати свою вправність козацьку.

Прошу допомогти нашим козакам у змаганнях отримати перемогу.

А поки хлопці готуються, знайомтесь з нашим журі_____________ (_________________________________________________________)

та з нашими командами:

І команда козачат «Сміливці».

Девіз: Козачата – хлопці браві і сміливі, й дуже жваві.

ІІ команда козачат «Спритні»

Девіз:

Виростаєм дружніми, спритними і мужніми.

Отаман:

До змагання готові?

Разом:

Готові!

Отаман:

Ці змагання - річ почесна,

І журі вас оцінить чесно.

Побачать всі присутні в залі,

Хто набере найбільше балів.

(Розпочинаються змагання)

Вчитель:

Зараз ми перевіримо, які наші козаки швидкі.

І конкурс «Взуй козаче, козака» ( на протилежному боці від команди лежить взуття гравців. Хто швидше знайде своє взуття та взується, той і переможець)

ІІ конкурс «Вправний водій» (проїхати машинкою до позначки і повернутися назад)

ІІІ конкурс «Передача булави» (передати м’яч – над головою; - через бік; - між ногами)

(Підсумки конкурсів на швидкість)

Вчитель:

А тепер дізнаємося, які вони меткі.

ІV конкурс «Попади в ціль» ( попасти мішечком з горохом на стільчик)

V конкурс «Хто далі кине гранату» (діти кидають кульку, вимірюється довжина, додається і визначається загальна відстань кидка)

VІ.

(Підсумки конкурсів на влучність)

Вчитель:

І нарешті перевіримо, які ж наші хлопці сильні.

VІІ конкурс «Важка ноша» (на ракетці перенести тенісну кульку з одного краю в інший)

VІІІ конкурс «Перетягування канату»

ІХ конкурс «Танцюємо «Гопака»» (хто довше протримається у танці)

Отаман:

Що там вирішили в раді?

Ми почути дуже раді.

(Підбиття підсумків змагань. Вручення подарунків та нагород)

1-й учень

Багато друзі нам треба знати,

Будемо минуле ми вивчати.

Багаття любові в душах не згасне,

Буде життя Батьківщини прекрасне.

2-й учень

Воля – найвища цінність в житті,

Вільний не може збитись в путі.

Всі ми цінуємо братерство і згоду…

Разом:

Ми діти – козацького роду.

Отаман:

Молодці! Дуже порадували ви козацьку душу. Ростіть здоровими, загартовуйте тіло і душу. Будьте готові до випробувань у житті. Заповідаю вам любити Україну, вивчати її історію і примножувати її славу.

Вчитель:

Наше свято дійшло до завершення. Ми ще раз вітаємо усіх хлопчиків та чоловіків зі святом. Бажаємо вам бути сильними, сміливими, мужніми захисниками своїх родин, свого рідного краю, своєї країни. І дай Боже, щоб нас було кому захищати та не було від кого. Дякуємо за увагу!

***************************

Відділ освіти Кіровоградської РДА

Червоноярська ЗШ І-ІІІ ступенів

ВИХОВНА ГОДИНА

«ТИ НАШЕ ДИВО КАЛИНОВЕ, КОХАНА УКРАЇНСЬКА МОВО!»

Мета. Ознайомити учнів з творами українських поетів, в яких автори відтворили своє тепле й ніжне ставлення до української мови. Формувати уявлення про різні жанри української літературної мови. Розвивати мовлення учнів, уміння спостерігати. Виховувати любов до рідної землі, свого народу, рідної мови, бажання вивчати і берегти свою мову.

Обладнання. Плакат з написаною темою, плакат з епіграфом: «Лиш той шани достойний, хто мову шанує свою. В.Сосюра». Вишиті рушники. Портрети Т.Г. Шевченка, В.Сосюри. Л.Українки, І. Франка. Книжкова виставка: казки, прислів'я, загадки, твори про мову. Картки із записами загадок-акровірша Л.Глібова, аудіозапис пісні про мову.

Хід заходу:

Ведучий.

Сьогодні ми поговоримо про нашу рідну мову. Мова кожного народу неповторна. Українська мова — одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Вона наповнена перлинами творчості українських поетів, письменників, прозаїків, музикантів. У вас було завдання підготувати вірші про мову різних авторів Давайте послухаємо.

1-й учень

О. Яцук

МОВА

Не запозичена,

Не вкрадена ніким.

Нізвідки не привезена,

А наша.

Співуча мова

Житиме віки

І не замовкне

Пусткою назавше.

2 -й учень.

С. Воробкевич

РІДНА МОВА

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має,

Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Всіх нас ненька говорити,

Ненька наша мила.

Вчитель

Наша рідна мова наповнена ще й такими творами як загадки, скоромовки, приказки, прислів’я, чистомовки, закликанки. В українській мові багато загадок. Здавна вони мали вагоме значення в бутті народу, були тісно пов'язані з трудовою діяльністю людини, входили в обрядовість. Звичайно, загадки загадувались старшими. В загадці зашифрований якийсь предмет чи явище. Тільки спостережлива людина завжди відгадає загадку. Перевіримо, чи спостережливі ви.

Буркотливий, вайлуватий,

Ходить лісом дід кудлатий.

Одягнувся в кожушину,

Мед шукає і ожину.

Любить літом полювати,

А зимою в лігві спати. (Ведмідь)

Сам вусатий, і у нього

Довгі вуха, довгі ноги.

Дім його завжди на волі:

Під кущем, у лісі, в полі.

Навіть пень його страхає.

Хто лякливого вгадає? (Заєць)

(Робота з виставкою)

Вчитель

А ще є особливі загадки — акровірші. Пропоную вам уважно подивитися на плакат, слухати акровірш Л.Глібова «Хто вона?»

Лиха зима сховається,

А сонечко прогляне,

Сніжок води злякається,

Тихенько тануть стане,

Іздалека бистресенько

Вона до нас прибуде,

Кому-кому любесенько,

А дітям більше буде. (Ластівка)

— Чим особлива ця загадка? Що допомогло її відгадати?

3-й учень.

А. Камінчук

РІДНЕ СЛОВО

Барвінково, волошково

В небі світиться зоря.

Починаймо рідне слово

Зі сторінки «Кобзаря»,

Рідне слово любить ненька

І співає «Люлі-лю»,

Так любив його Шевченко,

Так і я його люблю.

4-й учень

О.Лупій

УКРАЇНСЬКА МОВА

Бог нам гарну мову дав,

Щоб ми не мовчали,

А всі літери й слова

Легко вимовляли.

Кожна літера — це знак,

Кожна загадкова,

Вони з'єднуються так,

Що виходить слово.

Мова — наш душевний код,

Даний нам від роду,

А без мови наш народ

Не був би народом.

Вчитель

До перлин української мови належать прислів'я і приказки. Віками їх складав народ, вони навчали людей мудрості. На дошці записані прислів’я, давайте їх прочитаємо. (Діти хором читають записи з дошки)

(Виставка книжок)

Вчитель Наш народ любить жартувати. Якою б засмученою чи стомленою не була людина, але, почувши дотепний жарт, — посміхається.

( Жартівливі сцени з народними усмішками)

Вчитель Народна мова постійно збагачується. В цьому велика заслуга поетів і письменників. Українська мова така мелодійна і зрозуміла, що нам легко впізнати пропущені слова вірша. Навіть є такі твори-добавлянки. З одним із них ми зараз познайомимося. Я буду читати вірш, а за змістом та римою спробуйте його доповнити.

Зима! Зима! Усякий знає,

Вона... (холодною) буває.

Летять, кружляють, мов пушинки,

Легкі білесенькі... (сніжинки).

Міста чистенькі, білі села,

Зима і радісна, й... (весела).

Мороз у лід озера кута,

Зима тоді, всі кажуть... (люта).

А як насуне хмара сива,

Зима по-своєму... (красива).

А вранці іній — от обнова!

Яка зима у нас... (казкова).

Зима, кажу вам, дуже гарна,

То сонячна, то дуже... (хмарна).

І не завадило б кожуха.

Така буває…(завірюха).

І горнуться всі до тепла,

Така зима буває…(зла).

А блисне сонечко згори,

Ото краса для… (дітвори).

5, 6-й учень.

Солов'їну, барвінкову

Золотисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,

Бо ж єдина — так як мати —

Мова кожного із нас.

7, 8-й учень.

Наша мова калинова

І ласкава, і медова,

І багата, і не бідна —

От що — мова наша рідна.

Розцвітай же слово!

І в родині, і у школі,

Й на заводі, і у полі

Пречудесно, пречудове

Розцвітай же, слово!

Вчитель

А ще в нашій мові є дуже цікаві слова, які ми з вами зустрічали у Букварику. Про них написав вірш Д. Білоус «Чи то зліва, чи то справа»

Є слова – ну і цікаво!

Є слова – просто диво!

Прочитаємо їх з вами:

Чи то зліва направо,

Чи то справа наліво –

Означають те саме.

Ось дивіться: корок, біб,

Око, кирик, зараз, піп…

Є ще й інші на умі,

Та назвіть ви їх самі.

(Діти пригадують слова, що читаються однаково вперед і назад)

Вчитель

Багато можна говорити про нашу рідну мову, її казки і колисанки, пісні й скоромовки... Та час спливає. І я хочу, щоб ви запам’ятали, що рідну мову треба вивчати і знати, а ще берегти. Не засмічувати її лайливими словами та сучасними незрозумілими висловами.

Не цурайтесь мови, діти,

Рідного джерельця.

Хай вона струмочком буде,

Хай дійде до серця.

Хай вона в піснях лунає

Кожен день і в свято.

Соловейком хай співає

В українській хаті.

Н.Красоткіна

Наша зустріч завершується. Сподіваюсь, що ви ще глибше відчули, який то неоціненний скарб наша рідна мова!

(Звучить пісня про мову)

Гиренко Тетяна Леонідівна

Сторінки

Виховна робота

Немає коментарів:

Дописати коментар